ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» подало позов проти ГО «Антикорупційний вимір» та журналістки Олени Кравченко про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Позов розглядатиметься в Київському районному суді (справа 947/16124/24, суддя Літвінова Ірина Анатоліївна).
Згідно з текстом позову, спростувати вимагають всі абзаци публікації. До того ж спростування вимагають опублікувати в конкретному форматі, який суперечить редакційній політиці, і ніяк інакше. На додачу, ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» вимагає 35 тис. гривень — вартість послуг адвоката, а також судовий збір та компенсацію за проведення експертизи.
Суддя вирішила розглядати справу у спрощеному провадженні без виклику сторін, що фактично унеможливлює оскарження судових рішень у Верховному Суді.
Цікаво, що у своєму позові представник позивача стверджує, що називаючи фірму ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» фігурантом кримінальних справ, редакція порушила презумпцію невинуватості. Зауважимо, що коли після публікації матеріалу журналістці дзвонила з погрозами особа, пов’язана з засновниками ТОВ «ПАРТНЕР-ВС» і стверджувала, що всі провадження закриті за відсутністю складу злочину, цій особі було запропоновано надати документи на підтвердження своїх слів, проте бажання цього зробити чоловік не виявив.
Пункт 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано законом № 475/97-ВР від 17.07.97) майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, що становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
Редакція «Антикорупційного виміру» відкрита до співпраці, однак готова і до судового захисту права на вільне вираження думок своїх авторів у власних матеріалах.
Цензура як перешкоджання свободі думки і слова, вільному вираженню думок та переконань в Україні заборонена законодавством.
Так, у відповідності до статті 15 Конституції України цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.
Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про інформацію» закріплюється право на поширення суспільно необхідної інформації, тобто інформації, що є предметом суспільного інтересу. У такому випадку право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожному гарантовано право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Верховний Суд під час розгляду дифамаційних спорів неодноразово зауважував, що відповідачі не можуть бути притягнуті до відповідальності за висловлення оціночних суджень щодо публічної особи, оскільки такі містять думки та критику дій посадової особи, яка має право на відповідь та спростування такої інформації.
Редакція «Антикорупційного виміру» готова до судового захисту права на вільне вираження думок авторів у власних матеріалах.
Читайте також: Оборонний підряд на Одещині віддали фігуранту корупційних розслідувань — фірмі пов’язаній з ексдепутатами від партії регіонів
