В листопаді 2025 року Одеський окружний адмінсуд виніс рішення про примусовий розпуск херсонської ГО «Руська національна громада «Русичъ». Цю громадську організацію зареєстрували ще у 2003 році. Вона продовжила роботу після анексії Криму та окупації частини Донбасу у 2014-му. А її очільниця – Тетяна Кузьмич – обвинувачується в колабораціонізмі. Вона, за інформацією сайту «Миротворець», може бути причетною до депортації українських дітей з окупованої Херсонщини, а також до проведення, так званого референдуму за приєднання Херсонської області до росії.
«Антикорупційний вимір» на цьому прикладі розбирає, як в Україні роками насаджували «руський мир».
Фінансувалась фондом «Руський мир»
З рішення суду відомо, що ГО «Русичъ» мала на меті «сприяння консолідації усіх моральних, духовних і людських ресурсів російського та російськомовного населення міста Херсона для збереження та захисту його власних інтересів, роботу з молоддю, її виховання в дусі патріотизму, поваги до російської культури, налагодження тісних стосунків з іншими російськоспрямованими громадськими організаціями, збирання російської спільноти міста як соціокультурного феномена, вивчення та прогнозування суспільнополітичних та культурних процесів у житті російськомовних та орієнтованих на російську культуру людей, які мешкають у місті Херсоні, сприяння створенню необхідних умов для розширення культурних, інтелектуальних і ділових зв’язків співвітчизників з історичною батьківщиною», тобто росією.
Схоже, ці тези були записані в установчих документах організації. І, можливо, на 2003-й рік, коли «Русичъ» зареєстрували в Херсоні, подібні цілі не викликали занепокоєння. Однак зараз, коли вже тринадцятий рік триває збройна агресія росії проти України, близько 20% наших земель під російською окупацією й жодне українське місто не можна назвати безпечним від російських ударів, ці тези сприймаються як далекоглядні плани рф щодо загарбання нашої країни.
Фінансував громадську організацію «Русичъ», зокрема російський фонд, створений президентом рф Володимиром Путіним у 2007 році, «Руський мир». Формально він націлений на популяризацію російської мови та культури за межами рф – у Білорусі, Молдові, Австралії, Греції, Туреччині, Афганістані й в багатьох інших країнах, де він зараз відкрито представлений.
Фонд фінансується з російського бюджету й регулярно сам роздає гроші проросійським організаціям за межами рф. Наприклад, у державному бюджеті росії передбачено фінансування фонду на 2026-2028 роки. Так, на підтримку російської мови за кордоном – по 100 млн рублів, тобто десь по 1,2 млн доларів США, на кожен рік. Схоже, саме цей механізм грантів з російського держбюджету через фонд-прокладку й задіювали для фінансування херсонської ГО «Русичъ».
З другої спроби
Співзасновницею та керівницею ГО «Русичъ» є колишня українська освітянка, ексдиректорка ліцею №1 і школи №45 в Херсоні Тетяна Олександрівна Кузьміч. Як зазначено в рішенні суду, Кузьміч агітувала за визнання російської мови обов’язковою для навчання у шкільних закладах Херсонської області. А після окупації Херсонщини у 2022 році вона перейшла на бік окупантів та брала участь у «мітингу» з нагоди «річниці визволення Херсонщини від фашистських загарбників». За підтримку росії Кузьміч отримала посаду в окупаційних органах влади – вона стала заступницею «губернатора Херсонської області по роботі з евакуйованими мешканцями».
На початку окупації Кузьміч відповідала за освітній блок, заявляла, що навчання у школах буде відбуватися за російськими стандартами, а вчителі пройдуть «спеціальні курси перепідготовки на території Криму або дистанційно». Крім того, з рішення вбачається, що вона може бути причетною до створення окупаційних органів влади у 2022 році й депортації українських дітей з окупованої Херсонщини до рф. Після визволення Херсону в листопаді 2022-го Кузьміч виїхала в Генічеськ, який досі перебуває під російською окупацією.
Примітно, що Тетяна Кузьміч потрапила в фокус правоохоронців ще у 2020 році. Тоді, як повідомляло видання «Ґрати», херсонську освітянку Служба безпеки України запідозрила в держзраді. За версією слідства, Кузьміч з 2017 року передавала російським спецслужбам «матеріали для підривної діяльності», її начебто завербували співробітники російської федеральної служби безпеки під час відвідування окупованого Криму. Тетяна Кузьміч вину не визнала. Про арешт Кузьміч в той час написав російський фонд «Руський мир», зокрема зазначивши, що агенція «Россотрудничество» звернулась до міжнародних організацій, щоб «захистити права херсонської вчительки».
Врешті місцевий суд випустив Кузьміч під заставу у 560 тис. грн. Далі підозри справа не просунулась. Вдруге розслідування діяльності жительки Херсону розпочали вже після початку повномасштабного вторгнення. Кузьміч заочно отримала підозру за статтею «колабораційна діяльність». У червні 2022-го її оголосили в розшук.
Наразі цю справу слухає Саксаганський районний суд Кривого Рогу. Але до реального покарання, враховуючи, що Кузьміч перебуває на окупованій території, ще далеко.
Системна безкарність
Тетяна Кузьміч внесена до санкційного списку не тільки в Україні, а ще й країнах ЄС, Великій Британії, Канаді, США тощо. Як вказано на порталі war&sanctions, вона безпосередньо причетна до викорінення української ідентичності в дітей на окупованих територіях та нав’язування їм ідеології «руського міра». До того ж у 2023 році Тетяна Кузьміч, згадується, що забезпечила вивезення 103 дітей Херсонської області до пункту тимчасового розміщення в дитячому табору «Лучістий» в окупованому Криму.
Й, певно, якби українська система правосуддя спрацювала б краще – на ГО «Русичъ», яку очолювала Кузьміч, звернули б увагу після 2014 року, а не зараз, а її зв’язки з російськими спецслужбами ретельно перевірили б, – то агентку рф можна було б викрити та обмежити її діяльність до окупації Херсонщини.
На жаль, ця справа не унікальна. В поточному році Київський окружний адміністративний суд виніс рішення про примусовий розпуск ГО «Руська співдружність», яка була зареєстрована у 2007-му. До речі, Кузьміч була членкинею вищої ради цієї організації.
Але не менш цікавою особою є керівник «Руської співдружності». За даними слідства, він обіймав посаду першого заступника забороненою в нашій країні політичної партії «Русский блок», основними ідеями якої були інтеграція України з росією та білоруссю, надання російській мові статусу державної в Україні, припинення євроатлантичної інтеграції України. У 2018 році він взяв участь в урочистому заході у Кремлі з нагоди «дня народної єдності», де був нагороджений президентом рф медаллю Пушкіна.
Схоже, йдеться про полтавчанина Сергія Германовича Проваторова, принаймні саме ця людина зазначена керівником організації, яку рішенням суду вже примусово розпустили. При цьому, судячи з судового реєстру, сам Проваторов станом на зараз, і раніше також, як обвинувачений у злочинах проти української державності не фігурує. Схоже, він перебуває за межами України – в його профілі в фейсбуці вказаний саме російський номер телефону.
Допомагав окупації Криму
Але це не всі одіозні фігури «Руської співдружності». В рішенні суду згадується також співголова вищої ради організації, яким був колишній очільник партії «Руський блок» — з 2009 по 2014 рік, коли цю політсилу заборонили, — Геннадій Басов.
У 2014 році він був активним учасником так званої руської весни в Криму, створював у Севастополі «загони самооборони», які розміщались в офісі партії «Руський блок». 6 березня 2014 року як тодішній депутат Севастопольської міської ради він голосував за проведення «референдуму» про входження міста Севастополь до складу російської федерації.
Басов у 2015 році отримав підозру в держзраді. Його оголосили в розшук. З 2018 року він є фігурантом санкційного списку в Україні. Вірогідно, Басов проживає в окупованому Криму. У 2021 році людина з таким же ПІБ зареєструвала там за російським законодавством компанію «Сев-агро».
Як повідомляє адвокат Євген Воробйов, питання притягнення до відповідальності за подібні злочини є дуже складним і багатогранним. Проте очевидно, що моніторинг діяльності громадських організацій із іноземним, особливо російським, фінансуванням до 2014 року був мінімальним, оскільки держава не вбачала очевидних загроз від росії, ті самі реєстраційні органи не мали повноважень і практики перевіряти змістовне наповнення статутних цілей на предмет загроз національній безпеці. Це створило «вікно» у 10–15 років, яким скористалися російські мережі впливу, доки держава розробила механізми протидії ворожим планам.
Аналізуючи всі ці, на жаль, трохи запізнілі судові рішення, коли вже який рік поспіль триває кривава повномасштабна війна, стає очевидним – якби українська правоохоронна система спрацювала б швидше й результативніше, можливо, росії було б складніше насаджувати українцям «руський мир» і захоплювати українські землі, де окупаційна влада, створена, зокрема руками зрадників і колаборантів, принесла вже занадто багато горя і знущань.
Раніше редакція «Антикорупційного виміру» розповідала, як засуджений за держзраду миколаєвець отримував бюджетні підряди. А також про те, як любителі «руського міра», фанати рф, прихильники путіна і так званого СВО спокійно живуть в Україні і не бояться вільно висловлювати побажання росіянам перемоги. А правоохоронні органи на цих осіб взагалі ніяк не реагують.
