Дунай — друга за довжиною та площею басейну річки Європи. Він протікає в межах 19 країн, включаючи Україну, тож стан річки — спільна відповідальність.
У 2015-2016 роках місто Ізмаїл на Одещині було на межі екологічної катастрофи через застарілі каналізаційні стоки. Під час аварій каналізаційних мереж стоки потрапляли у частину озера Леб’яжого, повʼязаного з Дунаєм. Такі аварії не могли не впливати на загальний стан річки.
Рішенням Європейської комісії від 18.12.2015 було затверджено Спільну операційну програму Румунія-Україна ENI 2014-2020, якою затверджувалися великомасштабні інфраструктурні проєкти, у тому числі і проєкт «Чиста Річка». Цей проєкт був покликаний врятувати озеро Лебʼяже і покращити стан Дунаю, шляхом модернізації каналізаційної системи Ізмаїла.
Проєкт «Чиста річка» протягом строку його реалізації в Україні супроводжували скандали. Аж ось у 2023 році місцеві ЗМІ написали про підбиття підсумків проєкту, який так і не був реалізований повністю. У 2023-2024 роках багато ЗМІ писали про кримінальні провадження, відкриті щодо діяльності чиновників та підрядних організацій.
У цьому матеріалі «Антикорупційний вимір» спробував знайти відповідь на основне питання: чи став Дунай в результаті реалізації проєкту «Чиста річка» хоч трохи чистіше? Чи не були всі зусилля марними через розкрадання коштів?
Крім того, редакція спробувала зʼясувати:
- А як в цей екологічний проєкт залучали власне екологів?
- Які шанси, що кримінальні справи позакривають за строками давності і ніхто ні за які порушення під час впровадження проєкту не понесе відповідальності?
- Чому персони, що оскандалилися на початку реалізації цього проєкту, зараз повертаються до освоєння європейських грантів «під масками» інших юридичних осіб?
Ситуація, коли персони, що засвітилися в корупційних розслідуваннях як підрядники, які освоювали кошти європейських донорів, сьогодні повертаються як замовники послуг за кошти європейських донорів, мала би викликати серйозне занепокоєння.
Мета і результати
На сайті Спільної операційної програми Румунія-Україна ENI 2014-2020 є невеличкий файл з короткою презентацією проєкту. В ньому зазначена досить велика територія імплементації. У Румунії це повіт Тульча. В Україні — Одеська область: Ізмаїл, Одеса, Рені, Болград, Вилкове, Кілія, Татарбунари, Білгород-Дністровський, Арциз, Сарата.
Скриншот: Файл на сайті Спільної операційної програми Румунія-Україна ENI 2014-2020
Що стосується мети проєкту, то визначені два пункти:
- Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, викликаних техногенними катастрофами, шляхом вдосконалення інфраструктури системи водовідведення, розташованої поблизу прикордонної зони дельти Дунаю через будівництво, реконструкцію та модернізацію 11,226 км каналізаційної мережі, установку 2 насосних станцій у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі та реконструкцію 1,315 км каналізаційної мережі, 1 очисної споруди стічних вод та 2 насосних станцій для стічних вод повітової лікарні м. Тулча.
- Підвищення обізнаності зацікавлених сторін щодо запобігання, моніторингу та контролю надзвичайних ситуацій, викликаних техногенною катастрофою в прикордонній зоні дельти Дунаю, шляхом реалізації спільних транскордонних заходів: створення 1 спільної системи моніторингу, розробка 1 спільної транскордонної інвестиційної стратегії Єврорегіону та 1 спільної програми нарощування потенціалу.
Визначені цільові групи та бенефіціари проєкту. Серед них, зокрема, 30 фахівців з моніторингу якості води та техногенних катастроф.
Скриншот: Файл на сайті Спільної операційної програми Румунія-Україна ENI 2014-2020
Згадуються також 400 учасників семінарів, 400 учасників публічних дебатів, 100 учасників навчальних курсів, 4 тисячі учасників інформаційно-розповсюджувальної кампанії в повіті Тульча та Одеській області.
Водночас фото з заходу на сайті лише одне. Учасників заходу, щоб за захід це не був (а назва заходу і місце проведення не вказані) очевидно менш як 100. Та, власне, й 30 не набереться.
Фото: Сайт Спільної операційної програми Румунія-Україна ENI 2014-2020
На офіційному сайті міста Ізмаїл в розділі «Міжнародні проєкти» інформації про «Чисту річку» немає.
Як зʼясувало рік тому видання «Махала», спочатку на конкурс проєктів, які планувалося реалізувати в рамках Спільної операційної програми «Румунія – Україна 2014 – 2020» подали концепцію проєкту «Чиста річка». Після того як Європейська комісія затвердила проєкт, його передали Ізмаїльській міськраді на реалізацію і вже на цьому етапі чиновники оголосили тендер на розробку проєкту «Чиста річка». Тобто до цього, існувала лише концепція.
Якщо прослідкувати далі за всіма закупівлями та реалізацією, то дуже не схоже що на якомусь з етапів все-таки долучили екологів. Купували розробку проєктно-кошторисної документації для реконструкції каналізації, власне реконструкцію мереж, управлінські послуги, обладнання та автівки. Так само ніде не йдеться про те, наскільки власне чистішою має стати річка та як це має вимірюватися.
На сайті Спільної операційної програми Румунія-Україна ENI 2014-2020 такої інформації теж не вдалося знайти. Не дав цікавих результатів і пошук румунською мовою.
Тобто виходить, що ідея проєкту була чудовою, а логіка — «залізною». В Дунай перестануть потрапляти стоки і Дунай стане чистіший. Та хороша мета так і не була конкретизована. Вимірюваними результатами проєкту стали кілометри відремонтованих каналізаційних мереж та одиниці закупленої техніки.
Проте, і тут досягти бажаного не вдалося. У грудні 2023 року відбулася фінальна конференція проєкту «Чиста ріка» на якій підбивали підсумки.
Фото: видання «Топор»
Головної вимірюваної мети проєкту досягти не змогли, вдалося замінити тільки 9,5 км каналізаційних мереж із запланованих 11 км. Також було придбано дизельний генератор, гідравлічний насос, гідравлічну масляну станцію, 2 дизель-генератори для зварювання, 5 спецмашин для реєстрування на надзвичайні ситуації та автомобіль для потреб лабораторії ПУВКГ. Але так і не було реконструйовано та переобладнано КНС-1 та КНС-2.
У 2024 детальний перелік закупленого обладнання наводило видання «Махала».
Скриншоти: видання «Махала»
Хоча в цілому місто Ізмаїл все ж таки отримало від реалізації проєкту значну користь. І з рештою резервну каналізаційну гілку було запущено, тож стоки в озеро Лебʼяже не потраплятимуть і ймовірно, річка стане чистішою без цих стоків. Та й міська рада шукає кошти для того, щоб самостійно завершити проєкт.
Разом з тим, причиною, через яку проєкт не повністю реалізували, називають військову агресію рф. Та проєкт мали завершити у 2020 році. У тому, що його так і не закінчили на момент початку широкомасштабного вторгнення, нікого не називають винуватим. Але ж хтось затримку на два роки все ж таки, мабуть, спричинив? Війна, а точніше рф, винна багато в чому. Та списати на неї все — не найкраща ідея.
Тож варто розібратися, хто виконував роботи та освоював чималі грантові гроші? І чому не встигли виконати роботи до 2020 року? Ці питання набагато актуальніші ніж може здатися, на перший погляд. Адже виконавці проєкту зараз долучаються до нових програм за кошти європейських грантодавців.
Хто, коли і як зміг «відкусити» собі європейських грошей
Проєктування
У серпні 2017 року Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради без використання електронної системи замовив розробку проєктно-кошторисної документації об’єкта «Реконструкція каналізаційних мереж з влаштуванням резервного трубопроводу у південній та південно-східній частинах м. Ізмаїл Одеської області (в рамках проєкту ЄС «Чиста ріка» Спільної операційної програми «Румунія-Україна 2014-2020»)». За ці послуги заплатили понад мільйон гривень.
Схоже, вже на цьому етапі не обійшлося без «роздачі» підрядів «кому треба», адже, як раніше писав «Антикорупційний вимір», договір підписали з компанією ТОВ «Проммонтаж». Власницею цієї фірми є дружина начальника КП «Ізмаїльське ВУВКГ» Віталія Бєлова – Вікторія Бєлова. Віталій Бєлов також є депутатом Ізмаїльської міської ради.
На початку 2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси відсторонила від посади та відправила під домашній арешт Віталія Бєлова. Його на той момент підозрювали саме в службовому підробленні та розкраданні коштів з обласного бюджету та грошей ЄС, виділених в рамках програми «Румунія-Україна 2014-2020» на проєкт «Чиста ріка».
З грудня 2014 р., Бєлов керував КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (КП «Ізмаїльське ВУВКГ»). Ще у 2015 р. він пройшов до Ізмаїльської міськради в складі «БПП», але на місцевих виборах у 2020 р. був обраний вже від партії нового Президента. Окрім цього Бєлов є інженером-проєктувальником, тобто уповноважений здійснювати авторський нагляд за будівництвом.
На момент укладання договору з ТОВ «Проммонтаж» співвласницею цієї фірми наразі є дружина Віталія Бєлова – Вікторія Бєлова. Окрім неї власником значився Дмитро Чебан. Але на момент підписання договору і до квітня 2018 року серед засновників був і сам Віталій Бєлов. Слідство вважає, що саме він фактично керував компанією.
В цій справі, згідно з даними ухвали від 7 липня 2023 року, слідство завершилося направленням 29.09.2022 року обвинувального акту до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Ізмаїльський міськрайонний суд закрив справу за строками давності. Однак, прокуратура не погодилася з цим і подала апеляційну скаргу. Однак, суддя Одеського суду заявив про самовідвід. Через брак суддів в Одеському апеляційному суді в касації справу відправили на розгляд до миколаївського суду. Наразі апеляційна скарга прокурорів розглядається в Миколаївському апеляційному суді. Остання ухвала датована травнем 2025 року і стосується призначення засідання в форматі відеоконференції. Засідання призначали на 30 липня. Тож ще не відомо, вирішить суд поновити справу і Бєлов таки постане перед судом, чи справу залишать закритою за строком давності.
Управління
У 2019 році Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради придбав за 8 156 000 гривень зовнішню експертизу – «Менеджмент» впровадження проєкту «Чиста ріка». Підрядником обрали ТОВ «Ресурс консалтинг партнер». Як повідомляло видання «ElitExpert», одночасно менеджерами проєкту виступали керівники комунальних установ Ізмаїльської міськради: спочатку Валентин Строя, вже колишній директор Ізмаїльського бюро сприяння інвестиціям, а згодом — Наталія Погорєлова, директор Ізмаїльського фонду сприяння підприємництву.
Валентин Строя раніше був серед засновників ТОВ «Ресурс консалтинг партнер» за даними аналітичної платформи YouCpntrol. Щодо пана Строя та посадових осіб ТОВ «Ресурс консалтинг партнер» теж ведеться розслідування. На початку 2024 року директорці ТОВ «Ресурс консалтинг партнер» обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю виходу під заставу. Слідчі вважають, що Валентин Строя на момент укладання договору зберігав контроль над товариством.
Як випливає з ухвали, правоохоронці вважають, що посадовець та підрядник здійснили виконання спільно розробленого злочинного плану та попередньо досягнутих домовленостей щодо незаконного заволодіння бюджетними коштами. Тобто колишній чиновник «виводив» грантові гроші на підконтрольні йому структури.
А поки ведеться слідство, відбувається чимало нових і цікавих подій. Так, колишній чиновник, ексдиректор Ізмаїльського бюро сприяння інвестиціям та ексзасновник ТОВ «Ресурс консалтинг партнер», що засвітився у згаданій вище кримінальній справі, є керівником і співзасновником Молодіжної громадської організації «Нове покоління Європи».
І зараз ця «молодь» під керівництвом ексчиновника проводить низку закупівель в якості замовника. Закупівлі здійснюються в рамках проєкту «BordersPrevent: Заходи щодо запобігання ризику стихійних лих та стійкість систем реагування на надзвичайні ситуації у прикордонній зоні Румунії та України». Проєкт фінансується в рамках Програми Interreg NEXT VI-A Румунія–Україна 2021–2027.
Закупівель молодіжна ГО проводить на понад 7 мільйонів гривень. Купують управлінські послуги (3 закупівлі), послуги друку (2 закупівлі на майже 2,5 мільйона гривень), компʼютерне обладнання, автомобіль, послуги організації виставок та офісні меблі.
Закупівлі позначені як «Торги за правилами організатора». Більшість з них ще на стадії подання пропозицій, але в двох закупівлях вже без конкурсу переміг ФОП. Він надаватиме управлінські послуги.
ФОП Антоніна Діденко раніше керувала «Ізмаїльським фондом підтримки підприємництва», заснованим Ізмаїльською міською радою. Ця комунальна установа як раз теж засвітилася в кримінальній справі стосовно проєкту «Чиста річка», разом з підприємствами, якими керував Валентин Строя. Який тепер керує «молодіжним» замовником робіт у ФОП Діденко.
Реконструкція каналізаційних мереж
Найбільше коштів гранту витратили на реконструкцію каналізаційних мереж. Власне, в цій реконструкції і полягав основний сенс проєкту. Підряд дістався фірмі, яка запропонувала найвищу ціну. Це «за збігом обставин» виявилася фірма ПБП «Кингс». На момент проведення тендеру директором і власником компанії «Кингс» був депутат від «БПП «Солідарність» Георгій Кінєв.
Держаудитслужба заперечувала проти укладання договору, однак мер міста, Андрій Абрамченко проігнорував припис Держаудитслужби і підписав договір про закупівлю.
У 2021 році виконком розірвав договір з ПБП «Кингс» в односторонньому порядку. Фірмі заплатили тільки 38 621 331 грн. Очікувана вартість закупівлі була, нагадаємо, понад 80 мільйонів гривень.
Офіційною причиною розірвання договору вказане «Зменшення обсягу закупівлі з одночасним зростанням загальної вартості об’єкту будівництва, що є порушенням п.5. ч.2 ст. 40, ч.5 ст. 41 Закону України « Про публічні закупівлі».
ПБП «Кингс» слідчі підозрюють в завищенні обсягів використаних матеріалів, завищенні вартості матеріалів та завищенні вартості робіт. Пана Кінєва у 2022 році навіть відправляли у СІЗО. Чим все завершилося? Наразі — нічим, адже мова про ту саму справу, в якій фігурував «Слуга народу» Віталій Бєлов. Ізмаїльський міськрайонний суд закрив справу за строками давності. Однак, прокуратура не погодилася з цим і подала апеляційну скаргу. Тепер скарга прокурорів розглядається в Миколаївському апеляційному суді.
Технагляд
Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради без використання електронної системи закупівель призначило Управлінню капітального будівництва Ізмаїльської міської ради платню за технічний нагляд за реконструкцією каналізації у майже півтора мільйона гривень.
Продовження, якого не сталося
У січні 2022 року Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради провів торги на майже 55 мільйонів гривень і обрав нового підрядника, щоб продовжити реконструкцію каналізаційних мереж в рамках проєкту «Чиста річка». Договір підписали в середині лютого, а потім, вочевидь через початок війни, розірвали за згодою сторін.
Та все ж тут є цікавий нюанс. Підрядником обрали ПП «Роднік», тобто знову депутатську фірму. ПП «Роднік» це підприємство депутата Ізмаїльської міської ради Ігоря Дехтярьова.
Раніше редакція «Антикорупційного виміру» писала про те, що депутат від партії «Слуга Народу» Ігор Дехтярьов заробляє мільйони на наслідках російської агресії в Ізмаїлі. Але на початку широкомасштабного вторгнення договір в межах «Чистої річки» був розірваний.
Що каже про кримінальні справи влада міста Ізмаїл
У 2024 році, коли дві кримінальні справи щодо «Чистої річки» були на стадії попереднього розгляду, Виконком Ізмаїльської міськради представляв постраждалу сторону. І керуючий справами Євген Дубей прокоментував ситуацію виданню «Махала». Він пояснив, що від Одеської обласної прокуратури надійшов лист, у якому чиновників просили надати їм право представляти їхні інтереси у суді. У Виконкомі це право прокуратурі надали.
Видання навело такі цитати Євгена Дубея:
На запитання, чому Віталій Б. продовжує обіймати посаду директора Ізмаїльського ВУВКГ, Євген Дубей відповів: «Віталій на сьогоднішній день не відсторонений від роботи. Було рішення суду, на підставі якого його усунули, потім прокуратура більше не зверталася з такими клопотаннями. Якщо буде встановлена його вина судом, буде вирок, тоді ухвалюватимуться рішення».
Щодо тривалого співробітництва з ТОВ «Ресурс. Консалтинг. Партнер» він пояснив: «У нас робота з «Консалтингом» продовжується, ми готуємось до фінального звіту. Ми з ними закінчуємо роботу за тими проектами, за якими спочатку було укладено договори».
Розуміючи, що тема кримінальних проваджень набула суспільного резонансу, Євген Васильович зазначив: «Якщо стосовно осіб, які звинувачуються, буде обвинувальний вирок, вони будуть покарані за всією суворістю закону. Санкції цієї статті (ст.191) дуже серйозні. З конфіскацією майна, із компенсацією збитків. Ми зацікавлені в тому, щоб було виявлено істину».
Також чиновник розповів, що деякі ділянки каналізаційної системи, які підлягали заміні, пролягали через відрізки дороги, якими йшов інтенсивний рух великовантажів. І коли приїжджали представники Румунії, разом із ними чиновники виїжджали на місця, показували, чому не можливо продовжити проєкт.
Стан річки зараз: думка еколога
На думку еколога, голови ГО «Зелений лист», Владислава Балінського, реалізація проєкту «Чиста річка» з рештою мала позитивний вплив на стан Дунаю. Річка стала чистішою. Але успіхи не назвеш значними, адже проєкт реалізований не до кінця. На ті гроші, які виділяли європейські інституції, зробити можна було набагато більше, вважає еколог.
«Чому це дуже погано для нас? Бо такі величезні інфраструктурні проєкти, вони відбуваються в рамках транскордонної взаємодії. І в такі екологічні проєкти з покращення стану річок, і в тому числі Дунаю, Євросоюз дуже багато коштів вклав. На відновлення біорізноманіття і в першу чергу покращення якості води. Так, звісно, можна сказати, що це мало вже результати, бо за ці останні 20 років дуже покращилась якість води в Дунаї. Але, бачите, українські… представники місцевої влади показали управління настільки невдале, що фактично це дискредитувала Україну», — каже Владислав Балінський.
За словами еколога, проєкт «Чиста річка» вирішував суто технічні питання. Ймовірно тому й не йшлося про залучення екологів та вимірювання показників якості води. Те, що поміняли труби і стоки більше не йдуть в озеро Лебʼяже, це добре, але ж не були відремонтовані КНС-1 і КНС-2.
«І я більш ніж впевнений, що для того, щоб вирішити це питання (покращення стану Дунаю – ред.), в Ізмаїлі треба було не тільки вирішувати питання КНС і колектора, а треба ще подивитися, в якому стані там знаходиться станція біологічної очистки. От і я більш ніж впевнений, що вона теж потребує модернізації», — зазначає еколог.
Тож проєкт став першими кроками до того, аби річка насправді стала чистішою. Але звичайна заміна труб ,та ще й не на ті, які зазначені в проєкті, а на дешевші (як вважає слідство) це не зовсім ті результати, яких можна досягти за кілька мільйонів євро. І купівля автівок тут теж не дуже допоможе. Можливо, буде продовження роботи. Але зараз цьому заважає війна.
Попередники?
Цікаво, що без скандалів та кримінальних проваджень не обійшовся і попередній, дуже схожий проєкт. У 2013 році в рамках Спільної операційної програми «Румунія Україна – Республіка Молдова 2007-2013» Європейського інструменту сусідства та партнерства за проєктом «Інвентаризація, оцінка та зменшення впливу антропогенних джерел забруднення в Нижньодунайському регіоні України, Румунії та Республіки Молдова» (MIS ETC CODE 995) для міста Вилково виділили близько 4,4 млн євро. На ці гроші тоді також ремонтували каналізаційні мережі. Журналістське розслідування з цього приводу опублікував журнал «Громадське слідство».
Як зазначає автор матеріалу, навіть після введення в експлуатацію збудованих за грантові гроші споруд, вода в єриках залишилася брудною, а місцеві жителі продовжили зливати нечистоти практично в Дунай. Причиною такої ситуації стала недостатня кількість підключених абонентів, адже коштом проєкту до каналізації під’єднали лише 27 бюджетних установ та 51 абонент приватного сектора. Таку невелику кількість підключених домогосподарств, за совами журналіста, чиновники пояснили «специфічними умовами рівня ґрунтових вод».
Обʼєднуючий фактор
Два проєкти, в межах яких проводився ремонт каналізаційних систем в Вилково і в Ізмаїлі мають ще й такий обʼєднуючий фактор, як Асоціація «Стратегія ЄС для Дунайського регіону», яка довгий час була очолювана Юрієм Костянтиновичем Масловим.
Скриншот: Вікіпедія
Асоціація відносить обидва проєкти («Інвентаризація, оцінка та зменшення впливу антропогенних джерел забруднення в Нижньодунайському регіоні України, Румунії та Республіки Молдова» та «Чиста Ріка») до таких, в реалізації яких брала участь.
Скриншот: Сайт Асоціації «Стратегія ЄС для Дунайського регіону»
«Наша діяльність охоплює участь України у виставках, круглих столах і семінарах, де ми презентуємо потенціал регіону та зміцнюємо її позиції на європейській арені. Паралельно ми реалізуємо численні проєкти, спрямовані на розвиток культури, захист екології, модернізацію інфраструктури та стимулювання економічного зростання», – йдеться на сайті організації.
«З 2015 року ми працювали над проєктами, що змінили життя громад Одеської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей. Ми модернізували інфраструктуру, зберегли екосистему Дунаю, розвинули культурний і туристичний потенціал, а під час війни стали опорою для тисяч людей», – вказано в розділі «Ключові результати».
Наразі головою організації вказаний Юрій Усатюк. Та на сайті президентом Асоціації значиться Юрій Маслов, депутат Одеської обласної ради. Серед засновників асоціації Одеська обласна рада, Виконавчий комітет Вилківської міської ради, Ренійська міська рада, БО БФ «Альянс відновлення України», ГО «Морська екологічна асоціація», ГО «Чорноморський ресурсний центр», ГО «Альянс відновлення України».
Так склалося, що Юрій Маслов та Георгій Кінєв (директор і власник компанії підрядника, що реконструював каналізаційні мережі в Ізмаїлі) однопартійці. А Віталій Бєлов, який розробляв проєктно-кошторисну документацію, їхній колишній однопартієць.
Не тільки в Україні
Скандали з розкраданням коштів міжнародних фондів явище, притаманне не лише Україні. Розкрадання грошей на екологічних проєктах спричиняло скандали на Гаїті, в Бразилії, Індонезії, в Мозамбіку, на Філіппінах, в Нігерії та Демократичній Республіці Конго тощо.
Так, багато років поспіль скандали переслідували Гаїті у звʼязку з розкраданням грошей, виділених на відновлення після масштабного землетрусу 2010 року. Після землетрусу в Гаїті було зібрано понад 13 мільярдів доларів міжнародної допомоги від різних організацій, урядів та благодійних фондів. Частина цих коштів була надана в якості грантів для відновлення екології, інфраструктури та житла. Як стало відомо згодом, багато коштів були розкрадені або зловживали ними через корупцію на різних рівнях. Зауважимо, що «оскандалилися» не лише чиновники на Гаїті, а й деякі міжнародні благодійні фонди та міжнародні організації. Після виявлення фактів розкрадання та зловживань в міжнародному співтоваристві зросла критика щодо способу надання допомоги. Та нові механізми контролю це не швидко і не завжди ефективно. В Гаїті ситуація з розкраданням коштів викликала в 2019 році масові протести.
Події широко висвітлювалися в пресі. Зокрема, виходили такі матеріали:
- «American Red Cross squandered aid after Haiti earthquake, report alleges» — про те, як Червоний Хрест, який зібрав майже пів мільярда доларів для Гаїті, побудував лише 6 постійних будинків і був звинувачений у марнотратстві та неефективному використанні коштів.
- «PetroCaribe scandal: Haiti court accuses officials of mismanaging $2 bln in aid» — про один із масштабних корупційних скандалів, пов’язаних із фондом PetroCaribe, через який витрачалася допомога й зокрема кошти, що мали піти на розвиток і соціальні проєкти.
- «Haiti quake: Why isn’t aid money going to Haitians?» — аналітична публікація про те, як із величезних обсягів міжнародної допомоги дуже мала частина доходила до місцевих органів та місцевого населення.
- «Haiti PM criticises post-earthquake rebuilding efforts» — публікація де прем’єр-міністром Гаїті критикує ефект від допомоги ззовні і відсутність прозорості.
- «Oxfam: Haiti’s president condemns UK charity over scandal» — згадка про випадок, коли працівники гуманітарної організації Oxfam були звинувачені в тому, що наймали секс-працівниць під час роботи в Гаїті після землетрусу.
Щодо інших прикладів, то за даними Amnesty International та Transparency International кошти, яку отримує Нігерія на боротьбу з наслідками нафтовидобутку, збереження біорізноманіття та зниження викидів частково розкрадаються на рівні місцевих або федеральних чиновників.
Індонезія, як один із найбільших реципієнтів фінансування на збереження тропічних лісів, у 2011 році отримала грант від Норвегії $1 млрд на збереження лісів, але реального прогресу не відбулося. Індонезія перестала отримувати виплати від Норвегії і відмовилася від угоди.
У відповідь на припинення дії угоди, уряд Норвегії заявив, що обидва уряди вели переговори щодо юридичної угоди про переказ коштів на основі результатів, причому внесок планувалося виплатити до новоствореного Індонезійського фонду навколишнього середовища (IEF).
«До сьогоднішнього оголошення про припинення дії угоди переговори з цього питання тривали, і, на думку Норвегії, вони були конструктивними та просувалися успішно в рамках, встановлених нормативними обмеженнями наших двох країн», – йшлося у заяві уряду Норвегії для преси .
В Бразилії також виникали проблеми з екологічними проєктами за кошт міжнародних донорів. Так, гідроелектростанція на річці Ксінгу, Амазонка, яка фінансувалася з кредитів, зокрема через державний банк BNDES привертала увагу преси. Виникли підозри, що частина контрактів використовувалася для фінансування політичних кампаній. Також преса повідомляла, що проєкт здійснювався попри заперечення з боку місцевих громад, з ризиком забруднення, зміни екосистем, переселення людей і втрат традиційних територій.
Інформації про зловживання в різних країнах світу на екологічних проєктах за грантові гроші дуже багато. Інформації про вироки у справах та притягнення винних до відповідальності — напрочуд мало. У всіх кейсах, про які вдалося знайти інформацію, тривають розслідування. Та журналістські матеріали і суспільний резонанс все-таки стають приводами для початку розслідувань правоохоронних органів, арештів чи принаймні спроб місцевих влад виправити ситуацію.
Висновки
Проєкт «Чиста річка», хоч і не був реалізований до кінця, все ж мав позитивний вплив на стан Дунаю. Однак, на суму європейського гранту можна було досягти значно більших результатів.
Мабуть, не дуже добра ідея списувати невдачі чиновників на війну. Адже договір з підрядником на реконструкцію каналізації уклали лише наприкінці 2019 року, хоча програма, за якою фінансувалася «Чиста річка» мала бути завершена в 2020 році. Проєктно-кошторисна документація була готова наприкінці 2017 року. Тож можна було почати роботи і раніше.
Українські посадовці дуже добре навчилися проводити тендери та організовувати реалізацію проєктів так, щоб формально з їхнього боку не було ніяких порушень. Якщо ж порушення знаходять і посадовці стають обвинувачуваними разом з підрядниками, то справи розслідують і розглядають так довго, що вони часто нічим не закінчуються.
Строки давності — найкращі друзі чиновників і не чистих на руку підрядників. Та у випадку з «Чистою річкою» надія, що справи повернуть на розгляд суду, ще є. Водночас хотілося б, щоб європейські донори звертали більше уваги на те, кому довіряють витрачати їхні гроші.
Те, що персони, які засвітилися в кримінальних провадженнях по проєкту «Чиста річка», знову долучені до освоєння грантових коштів, і вже не як підрядники, а як замовники робіт, виглядає, як мінімум, дуже дивно.
«Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту «Зміцнення регіональної журналістики екологічних розслідувань та розширення видимості завдяки новим партнерствам», який реалізується ГО «Інститут успішного міста» (Рубрика) та ГО «Вікно Відновлення» за підтримки Journalismfund Europe».
